30 листопада 2014 року в неділю 25 по П’ятидесятниці, Свято-Успенський храм с. Сеньково відвідали вихованці дитячого будинку сімейного типу Михайлюків.
Діти усією родиною були присутні на Літургії, деякі вихованці сповідались та прийняли Святе Причастя. Також вони подали імена покійних близьких на панахиду.
Після закінчення богослужіння монахиня Анна (Соколова) розповила дітям історію створення Свято-Успенського храму та зв’язок новозавітних храмів Православної Церкви з ветхозавітним храмом, який Сам Господь дав людям через пророка Мойсея.
Настоятель храму, Ієрей Дмитро Соколов, розповів про улаштування Православних храмів, про ікони, а також велику силу і значення благословення, яке дається віруючому від священика. Після цього кожна дитина взяла благословення на подальше навчання.
По закінченні бесіди всім вихованцям дитячого будинку подарували натільні хрестики, іконки, та роздали свічки, які діти поставили біля ікон кожний зі своїм проханням і молитвою. Також дітям роздали інформаційну духовно-просвітницьку газету Ізюмської єпархії – “Изюмский благовест”.
***
І хто прийме одно таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає.. (Мк. 9:37)
Велика і дружна сім’я Михайлюків мешкають в селі Кругляківка, Куп’янського району, де знайшли справжню батьківську турботу 9 дітей.
Перша дитина в сім’ї з’явилась ще у 1982 році. Це був маленький новонароджений хлопчик Сашко, якого мати залишила в пологовому будинку. Світлана Вікторівна та Олександр Вікторович стали для нього рідними. Потім в сім’ю взяли дворічну дівчинку Оксанку, яку мати залишила на станції Куп’янськ-Вузловий, але згодом за нею приїхала рідна бабуся з Західної України і забрала онучку. Дуже боляче було розлучатись з дитиною, до якої вже прикипіли душею.
Через деякий час Світлана Вікторівна прочитала в місцевій газеті про 4-ох дівчаток – сиріток, які знаходились на соціальних ліжках Куп’янської лікарні, і вона прийняла рішення – взяти цих дітей в сім’ю.
І ось у листопаді 1989 року виконавчим комітетом Куп’янської міської ради приймається рішення про створення дитячого будинку сімейного типу Михайлюк.
Діти підростали і виходили в самостійне життя, підготовленими до будь-яких випробувань. Батьки навчили їх смачно готувати, і поратись по господарству, розуміти один одного, і радіти за успіхи своїх близьких, співчувати та допомагати в горі, і вирішувати складні життєві проблеми.
Всього за 20 років в цьому затишному дитячому будинку путівку в життя отримало 13 дітей. На зміну дорослим вихованцям в сім’ю приходять нові вихованці. Зараз в сім’ї виховується 9 дітей.
У кожній дитині своя, так би мовити, драматична сторінка життя до потрапляння в дитячий будинок сімейного типу, яка перегорнута. Нелегко наймолодшому чотирирічному Владику, який нещодавно потрапив в сім’ю, забути, як рідна мати часто залишала його з братом на самоті на 2-3 дні без їжі та догляду. А маленькому Альоші мати зав’язувала руки і ноги і теж залишала самого, він завжди був голодній. Підтвердження жорстокого відношення до дитини – шрами на голові, як прояви “материнської любові”. Коли працівники служби у справах дітей приїхали вилучити дитину з сім’ї, він вихопив у сусідки батон, бо йому дуже хотілось їсти. Довго у нього залишалась ця жадібність до їжі.
Батьки турбуються, щоб їхні діти не тільки добре опановували шкільні дисципліни, розвивали свої творчі здібності, а й не забувають про духовне життя. Затишна оселя освячена, в 2009 році батьки повінчались у Свято-Успенському храмі с. Сеньково. При виникненні життєвих питань сім’я звертається до настоятеля храму о. Дмитра Соколова.
мон. Анна Соколова
Просмотры (51)